Сучасна авіалогістика в Україні. Як працює галузь вантажних авіаперевезень у воєнний час?

Авіасектор, як і вся транспортна система України, переживає складний період, долаючи численні виклики воєнного стану. Та попри всі перешкоди галузі вдалося не втратити висоту й запровадити новий сучасний формат роботи. У чому секрет вищого пілотажу українських авіаперевізників?

Затяжний політ в зоні турбулентності

Після закриття повітряного простору цивільна авіація України в теорії мала б припинити своє існування. Але на практиці, як і у багатьох сферах життя та економіки, цього не сталося. Завдяки цілеспрямованості українських бізнесів вантажні авіаперевезення відбуваються — щоправда, у досить екстремальних умовах. Однією з найсерйозніших проблем вважається кадровий голод: від початку війни галузь втратила близько 20% досвідченого особового складу. Хтось виїхав в інші країни, хтось змінив фах. Криза торкнулася й цін на авіаційне пальне: підвищення на 30% у 2023-2024 роках спричинило значне зростання вартості перевезень. Окрім зовнішніх факторів, ситуацію ускладнюють бюрократичні моменти: митні процедури ще досі залишаються повільними через відсутність усталеної законодавчої бази. Проте, це далеко не головні виклики воєнного часу. Що відбувається в аеропортах? Чим займаються 80% фахівців, які залишилися працювати в Україні?

Як працюють аеропорти в нових умовах

У багатьох зараз виникає абсолютно логічне питання: якщо повітряний простір України закритий, який сенс вкладати гроші в утримання аеропортів? Чи не логічно було б їх закрити та відновити роботу вже після перемоги? Ні, так не вийде. Річ у тому, що аеропорт — це дуже складний комплекс з інфраструктурою та рухомим складом, які необхідно обслуговувати та утримувати у належному стані. І не лише для того, щоб в майбутньому приймати та здійснювати рейси, а й щоб підтримувати рівень кваліфікації особового складу. Наприклад, керівництво аеропорту «Бориспіль» виплачує своїм працівникам 2/3 зарплатні та забезпечує їх обов’язковими сертифікатами та ліцензіями — це мотивує фахівців залишатися в Україні. Серед них не лише пілоти, а й техперсонал різних напрямів та IT-спеціалісти, без яких робота аеропорту просто зупиниться. Що стосується штатних пілотів, то їм дозволяється працювати в закордонних компаніях: так вони не втрачають своїх навичок та зберігають за собою робочі місця в Україні. Крім того, постійно підтримується зв’язок з міжнародними партнерами — авіакомпаніями, які працювали з нашими аеропортами до війни. Це дозволяє зберегти зв’язок із «зовнішнім світом», аби одразу ж відновити співпрацю після перемоги. 

Є іще одна важлива причина продовження роботи аеропортів: безпекова. Йдеться про запобігання техногенним катастрофам, що можуть статися внаслідок обстрілів. Особливо це стосується тих аеропортів, які отримали статус критично важливих об’єктів. Це державні «Бориспіль» та Львівський аеропорт ім. Данила Галицького, які є міжнародними хабами. Збереження цих аеропортів є пріоритетним питанням в плані безпеки. Звісно ж, лише двома аеропортами справа не обмежується. Решта 26 аеропортів перебувають у приватній власності. Деякі з них були суттєво ушкоджені та потребують серйозної відбудови. Хочеться сподіватися, що держава підтримає керівництва цих аеропортів та не залишить їх сам на сам з багатомільйонними витратами на відновлення.

Нові ланцюги постачання та міжнародні партнерства

Високий попит на авіаперевезення вдалося зберегти саме завдяки винятковій адаптивності, яка притаманна українцям у будь-якій сфері життя. Логіка виходу з ситуації, коли авіалінії опинилися фактично в блокаді, була наступною: якщо не можна використати наш повітряний простір, можна налагодити співпрацю з сусідніми країнами та використовувати їхні авіапотужності. А вантажі доставляти до партнерських аеропортів автотранспортом. Сьогодні основні вантажопотоки проходять через Варшаву (аеропорт ім. Шопена), Франкфурт та Краків. Ці міжнародні хаби мають велику пропускну здатність та працюють з гуманітарними, медичними, військовими, терміновими та цінними вантажами. Загалом, на них припадає 75% усього авіатрафіку з України. Залучені й менші аеропорти, які є більш привабливими з економічного та операційного погляду. Це Жешув, Катовіце, Будапешт та Бухарест. Далі доставлення здійснюються вже у більш віддалені хаби, розташовані в інших країнах. Для тих вантажовідправників, які хочуть суттєво зекономити, перевізники активно пропонують консолідацію вантажів — так виходить на 15-25% дешевше. Звісно, у порівнянні з довоєнними рейсами, транзитний час збільшився на декілька днів, але ця невелика незручність допомагає зберегти ланцюги постачань та українську авіагалузь в цілому. 

Нові технології в авіалогістиці

Поки небо над Україною закрите, фахівці авіаційної галузі зайняті активним впровадженням новітніх технологій. Передусім, це використання вантажних дронів. Здебільшого за їх допомогою в зони бойових дій доставляють вантажі військового та гуманітарного призначення, ліки, їжу та воду. Дрони мають багато переваг перед літаками: вони більш маневрові, можуть сканувати місцевість в режимі реального часу, долітати в важкодоступні райони. Важлива деталь: БПЛА не потребують пілотування, а це означає, що людям не потрібно ризикувати життям, доставляючи вантажі в небезпечні зони. Втім, дрони мають і свої недоліки. Вони можуть піднімати в повітря невеликі вантажі — до 15 кілограмів. У них невелика швидкість та обмежена дальність польоту. Але конструктори працюють над підвищенням ефективності вантажних коптерів. Тож, у мирні часи можемо очікувати повноцінне використання БПЛА для доставлення цивільних відправлень.

Не менш важливою є автоматизація логістичних операцій. Зміни відбуваються за двома ключовими напрямами. По-перше, запроваджується автоматизація складської системи (АСС). Порівняно з операціями, що здійснюються вручну, АСС прискорює обробку вантажів на 30% та збільшує прозорість всіх процесів. 

По-друге, за допомогою платформ та застосунків вантажовідправники можуть бронювати місце для свого вантажу онлайн та здійснювати моніторинг перевезень в реальному часі. Це особливо важливо в тих випадках, коли перевозяться термінові та швидкопсувні вантажі.

Чи вдасться набрати довоєнну висоту?

Наразі про відновлення довоєнних обсягів авіаперевезень — 150 000 тонн на рік  — не йдеться. За оптимістичними прогнозами це може статися до 2030 року. Але для цього є декілька важливих умов: відбудова пошкоджених аеропортів та перемога, після якої на український ринок повернуться провідні авіалінії світу, а також поновиться інтеграція з авіамережами ЄС в рамках укладеної у 2021 році «Угоди про єдиний авіаційний простір». Починаючи з 2024 року активно ведуться розмови про відкриття деяких аеропортів — зокрема, у Львові та Ужгороді. Але далі теоретичних міркувань справа не зайшла, оскільки цей крок вимагає 100% гарантій безпеки. А їх немає, поки триває війна. Тому всі позитивні зрушення чекають на перемогу.

Ми у CarryLand працюємо над тим, щоб доставляти ваші вантажі у будь-який куточок світу надійно та швидко. Звертайтеся до нас через сайт або за телефоном +38 093 177 65 45.